Якщо коротко, то спортивне самбо це боротьба, а до бойового додані ударні техніки з більшості популярних ударних єдиноборств таких як кікбоксинг, муай тай, карате, джиу-джитсу та ін. Але почнемо ми з історії виникнення класичного самбо і поступово прийдемо до початку формування поняття та дисципліни безпосередньо бойового самбо. Сама назва "самбо" утворено із слів САМооборона Без Зброї. Єдиноборство розроблено у СРСР як комплексна система самооборони. Класичне самбо увібрало в себе прийоми багатьох національних єдиноборств, у тому числі грузинської національної боротьби чидаоби, карачаївської, татарської, туркменської, узбецької, вільно-американської, швейцарської боротьби, а також японської дзю-до і сумо.
На початковому етапі розвитку самбо основний внесок було внесено методиками тренувань Василя Ощепкова та Віктора Спірідонова. Зокрема Ощепков був першим російським дано по дзю-до кодакан і хотів, щоб його учні були фахівцями з усіх існуючих на той момент видів єдиноборств. Власне Василь Ощепков вважається родоначальником радянської школи дзю-до і також одним із засновників самбо. Віктор Спиридонов застосовував греко-римську боротьбу з найефективнішими прийомами інших видів єдиноборств.
Спіридонів був учасником російсько-японської війни і після повернення з фронту захопився джиу-джитсу. У 1918 під командуванням К. Ворошилова був створений Всенавч для тренування бійців Червоної Армії. Згодом Ворошилов створив центр фізичного тренування "Динамо" і став запрошувати до нього найбільш кваліфікованих інструкторів. Серед них був Спиридонов, який був одним із перших тренерів з боротьби в "Динамо". Надалі Спиридонов та Ощепков об'єднали свої зусилля для покращення системи тренувань Червоної Армії. До них пізніше приєднався Антатолій Аркадійович Харлампієв, який також вивчав різні бойові мистецтва по всьому світу. Власне згодом методики цих трьох тренерів були об'єднані та стали основою нового стилю - САМБО.
Є думка, що вже на початковому етапі засновники чудово розуміли, чим відрізняється самбо від бойового самбо. Оскільки для спортивної радянської дисципліни травмонебезпека мала бути мінімальною, а навчання Червоної Армії має бути максимально ефективним. 16 листопада 1938 року було видано наказ "Про розвиток боротьби вільного стилю". У ньому, зокрема, говорилося: "Ця боротьба, що склалася з найбільш цінних елементів національних видів боротьби нашого неосяжного Союзу та деяких кращих прийомів з інших видів боротьби, є надзвичайно цінним за своїм різноманіттям техніки та прикладності видом спорту". Саме цей день заведено вважати днем народження самбо.
Війна, що почалася згодом, стала перевіркою на міцність молодого єдиноборства. Тренери та спортсмени захищали батьківщину та тренували особовий склад підрозділів як рядового, так і командирського складів. Самбісти нагороджені бойовими орденами та медалями, а багато хто став героями Радянського Союзу. У 1964 році на олімпійських іграх у Токіо радянські самбісти представляли збірну з дзю-до і настільки успішно, що в Японії наступного року було створено власну федерацію самбо.
Бойове самбо Київ
У 1966 році самбо визнано міжнародним видом спорту. У 90-ті роки ХХ століття самбо переживало не найкращі часи, оскільки у країні почали викладати раніше офіційно заборонені стилі єдиноборств. Зарубіжний кінематограф сприяв популярності різних видів східних бойових мистецтв. Але саме ці обставини та жорстка конкуренція сприяли виникненню нової офіційної дисципліни: бойове самбо.
Чим відрізняється самбо від бойового самбо? У бойовому самбо дозволяється використовувати прийоми спортивного самбо та будь-які дії дозволені сучасними правилами змагань усіх існуючих єдиноборств, включаючи ударні техніки. Власне, на цьому етапі було розкрито закладений на самому початку виникнення самбо потенціал для навчання армійських кадрів та співробітників правоохоронних органів. На сьогоднішній день бойове самбо зарекомендувало себе як найсильніший вид бойових єдиноборств.